Про патриотизм

0

Музей і Помаранчева революція


Цинізм пострадянського режиму, відсутність у його керманичів елементарної поваги до українства й просто до людини, невпинно віддаляли нас як від місцевої влади, так і від столичної. Хоч з місцевою ми й були пов'язані вузами спільної життєдіяльності, але за світоглядом та за духом — різні. 1 чим більше влада відмежовувалася від народу, тим активніше навколо музею гуріувалися національно свідомі люди, патріотичні сили Фастова. Коли режим Кучми вже остаточно деградував, а місцеві бюрократи безсоромно схилилися перед ним, ми стали чітко полярними. У вагоні-музеї все частіше збиралися керівники опозиційних до влади партій та громадських організацій. Спільними ставали і заходи, що ними проводились. До "Музею на колесах" долучилися активісти партій ПРП, УРП "Собор", "Батьківщина", КУН, громадська організація "Просвіта". Вже й не розібрати було, хто до якої партії належить, коли над головами був дах музею. Такими і ввійшли ми у передвиборний 2004 рік — острівцем свободи на Фастівщині.
Рання весна. Та попри буйноцвіття природи, в політичному житті країни — затишшя. А в душі морок, невідомість, тривога. Зустрічаюся з моїм товаришем, старим рухівцем, до речі, колишнім першим партсекретарем ще єдиного РУХу Віталієм Карпелюком, і ділюся невеселими думками. Обмінялись враженнями та й порішили, що варто розпочати об'єднання демократичних сил Фастівщини, як перший практичний крок у підготовці до президентських виборів. Поділились думками із Михайлом Гуралем, депутатом міськради, членом депутатської фракції "Наша Україна", нашим активістом.


— Наш музей об'єднає всіх місцевих патріотів, працюймо, — згодився той. Отож, зібравшись в ньому, вирішили створити громадську організацію під назвою "Наша Україна" фастівського формату. Головувати в ній визначили по черзі кожному голові політичної партії чи громадської організації, які згодилися ввійти до неї. Підготували програму, статут. Подали матеріали до міської ради на затвердження.
На горизонті засвітилась президентська виборна кампанія. Відчували, настав час конкретних дій. І знову наш музей стає центром політичного життя у місті. Як і колись у далекому 1918-му році, тут збираються представники майже десяти політичних партій і організацій Фастова, аби об'єднати свої зусилля у боротьбі з режимом (деякі, правда, все гралися в "самостійність", насправді ослаблюючи патріотичні сили).
Знову, як і раніше, підписали акт про взаємодію в рамках громадського міського штабу "Наша Україна" по підготовці і проведенню виборів Президента України та всіляку підтримку єдиного кандидата від народу Віктора Ющенка. Цікаво проходили вибори голови штабу. Оскільки всі керівники місцевих партосередків — люди працюючі, на них міськрайонне прокучмівське керівництво чинило тиск. Пішла хвиля самовідводів.


— Анатолію, тебе призначимо начальником штабу, — вирішила молода демократична більшість. — Ти найменш вразливий від влади...
А я дійсно тоді був і зовсім не вразливий владою, бо був безробітнім. Міська влада мене, націоналіста за духом, витіснила на той час з "білого дому" з посади, яку обіймав.
... Так до громадської посади директора музею додалася ще одна.


А наприкінці серпня я став членом територіальної виборчої комісії територіального виборчого округу № 92 і працював там на звільненій основі весь час від початку виборчої кампанії і до її завершення. З третього туру голосування — головою ТВК по квоті В.А. Ющенка.
А музей продовжував працювати. Всі, хто приходив на екскурсію, виходив звідти з агітматеріалими, опрацьованими у відповідному дусі. Ми стали випускати і газету-листок "За нашу Перемогу". На тлі провладної місцевої газети "Перемога", він, незважаючи на малі розміри та незначний тираж, добряче псував настрій владі, бо писав щиро та з гумором. Влада у відповідь натиснула на відповідні силові структури з вимогою знайти "винуватця" і покарати. Довелося навіть відмовлятися від своєї газети у поясненнях силовикам, як Петро від Господа, Такий був час. Проте не каявся, і газета знову виходила. Оцінити живе слово того часу читач може сам.
І ось відбулися вибори Президента. Щасливі, що й ми внесли крихту зусиль у всенародну перемогу Віктора Ющенка.
Хочу розповісти ще про один епізод подій Помаранчевої революції на Фастівщині, який набув розголосу в місті. До нього, певною мірою, причетний і я.
...Оголошено результати виборів. Фастівчани радіють, наші колишні опозиціонери в глибокому сумі. Притихли. Територіальна комісія вже не дотримується навіть формального нейтралітету. Окремі помаранчеві голови міських виборчих дільничних комісії ще зранку прийшли в ТВК аби продовжити "свято душі".
Віталій Карпелюк (вже вкотре про нього згадую) став виконувати не зовсім літературно довершену пісню, як пародію на відому радянську пісню про Москву. Надто вже мені припали до душі слова приспіву " дорогая моя столица на крутьіх берегах Днепра".

Защеміло на серці, а вже на другий день прочитав друзям інші слова пісні. Сприйняли її схвально. Пізніше в домашній студії Віталія зробили нове аранжування. І коли Фастівські помаранчеві підводили підсумки виборів у міському палаці культури, сюрпризом для них та дебютом для нас стало її виконання. Ми вперше були в такій ролі, проте аудиторія щедро нагородила нас схвальними оплесками. Бо це ж треба було витворити такий каламбур: слова Анатолія Корчака, аранжування Віталія Карпелюка, музика Ісака Дунаєвського.
А що вдієш — революція.

На горизонті засвітилась президентська виборна кампанія. Відчували, настав час конкретних дій. І знову наш музей стає центром політичного життя у місті. Як і колись у далекому 1918-му році, тут збираються представники майже десяти політичних партій і організацій Фастова, аби об'єднати свої зусилля у боротьбі з режимом (деякі, правда, все гралися в "самостійність", насправді ослаблюючи патріотичні сили).
Знову, як і раніше, підписали акт про взаємодію в рамках громадського міського штабу "Наша Україна" по підготовці і проведенню виборів Президента України та всіляку підтримку єдиного кандидата від народу Віктора Ющенка. Цікаво проходили вибори голови штабу. Оскільки всі керівники місцевих партосередків — люди працюючі, на них міськрайонне прокучмівське керівництво чинило тиск. Пішла хвиля самовідводів.
— Анатолію, тебе призначимо начальником штабу, — вирішила молода демократична більшість. — Ти найменш вразливий від влади...
А я дійсно тоді був і зовсім не вразливий владою, бо був безробітнім. Міська влада мене, націоналіста за духом, витіснила на той час з "білого дому" з посади, яку обіймав.
... Так до громадської посади директора музею додалася ще одна.
А наприкінці серпня я став членом територіальної виборчої комісії територіального виборчого округу № 92 і працював там на звільненій основі весь час від початку виборчої кампанії і до її завершення. З третього туру голосування — головою ТВК по квоті В.А. Ющенка.
А музей продовжував працювати. Всі, хто приходив на екскурсію, виходив звідти з агітматеріалими, опрацьованими у відповідному дусі. Ми стали випускати і газету-листок "За нашу Перемогу". На тлі провладної місцевої газети "Перемога", він, незважаючи на малі розміри та незначний тираж, добряче псував настрій владі, бо писав щиро та з гумором. Влада у відповідь натиснула на відповідні силові структури з вимогою знайти "винуватця" і покарати. Довелося навіть відмовлятися від своєї газети у поясненнях силовикам, як Петро від Господа, Такий був час. Проте не каявся, і газета знову виходила. Оцінити живе слово того часу читач може сам.
І ось відбулися вибори Президента. Щасливі, що й ми внесли крихту зусиль у всенародну перемогу Віктора Ющенка.
Хочу розповісти ще про один епізод подій Помаранчевої революції на Фастівщині, який набув розголосу в місті. До нього, певною мірою, причетний і я.
...Оголошено результати виборів. Фастівчани радіють, наші колишні опозиціонери в глибокому сумі. Притихли. Територіальна комісія вже не дотримується навіть формального нейтралітету. Окремі помаранчеві голови міських виборчих дільничних комісії ще зранку прийшли в ТВК аби продовжити "свято душі".
Віталій Карпелюк (вже вкотре про нього згадую) став виконувати не зовсім літературно довершену пісню, як пародію на відому радянську пісню про Москву. Надто вже мені припали до душі слова приспіву " дорогая моя столица на крутьіх берегах Днепра".
Защеміло на серці, а вже на другий день прочитав друзям інші слова пісні. Сприйняли її схвально. Пізніше в домашній студії Віталія зробили нове аранжування. І коли Фастівські помаранчеві підводили підсумки виборів у міському палаці культури, сюрпризом для них та дебютом для нас стало її виконання. Ми вперше були в такій ролі, проте аудиторія щедро нагородила нас схвальними оплесками. Бо це ж треба було витворити такий каламбур: слова Анатолія Корчака, аранжування Віталія Карпелюка, музика Ісака Дунаєвського.
А що вдієш — революція.
У редакції зважили, що нашого "брата" від пера не часто (це ще й гучно сказано) відзначають такими високими відзнаками. І хай цю подяку Анатолій Васильович отримав не за трудові газетярські будні, та все ж присмно. Адже ми знаємо свого колегу давно і далеко не з гіршого боку. Тож, із запитаннями про цю подію звернулася кореспондент газети до нагородженого.
— Проходила міжнародна науково-практична конференція "Вибори Президента Украши-2004: проблеми теорії і практики", організована ЦВК у червні місяці. Високий рівень представництва: посли багатьох іноземних країн, керівники держави, депутати Верховної Ради і ми -—- колишні голови більшості територіальних виборчих комісій.
Голова ЦВК Ярослав Давидович дав 'рунтовну інформацію про минулі вибори Президента. Виступаючі аналізували підсумки виборів з різних кутів, ділилися враженнями, робили прогнози. Форум проходив два дні. Була і процедура відзначення організаторів президентських перегонів. Серед останніх виявився і ваш покірний слуга.
Вручав відзнаки голова ЦВК. Звісно, було приємно і почесно отримати її з рук самого Ярослава
Васильовича.
Тільки хай не подумають мої друзі, колеги, що до Подяки додавали і "матеріальну частину". А дружня вечеря таки відбулася у банкетній залі Кабінету Міністрів України...
Якби можне, я б цю відзнаку розтиражував і вручив кожному учаснику виборчого процесу нашого округу. Це вони сумлінно працювали на виборах, виборюючи таку довгоочікувану перемогу.
— Пане Анатолію, ваші враження від конференції.
— Конференція стала ніби вінцем минулих виборів. Там відбулася дуже серйозна розмова про шляхи подальшого розвитку демократії в Україні. І Іас хочуть бачити в світі цивілізованою країною, тож і вибори мають проходити чесно, прозоро. Вони (вибори) — ніби лакмусовий папір для демократії. Прийнята учасниками конференції резолюція однозначно визначала курс України в Європу шляхом удосконалення виборчого закону, незворотності виборчого права. Нам с над чим працювати, і це засвідчили минулі вибори ЦВК вже внесла до Верховної Ради пропозиції щодо вдосконалення норм законодавства. Я, як учасник виборів, який працював у комісії від першого дня її утворення, повністю підтримую запропоновані зміни і доповнення. Мова йде, зокрема, і про створення банку даних виборців. До вересня виконавчі органи влади на місцях мають скласти реальні списки виборців по кожному населеному пунюу. І робота з їх підтримання у "живому стані" має бути постійною. Ми всі відчули, яка вага списків виборців, коли влада ними маніпулює.
— Шановний колего, ось вибори і відбулися. Час спливає, стирає з пам'яті і приємне, і гірке. Як вони Вам бачаться сьогодні?
— Це ніби тяжкий сон з гарним закінченням. Бо в якій ще країні відбувалися такі вибори! Три тури, а останній — просто жах. Лише за тиждень до голосування довелося сформувати заново 184 дільничні комісії. А інша невидима для більшості виборців робота.. Спогадам місця в газеті не вистачить.
Яким же був радісний кінець перегонів! Коли <; віз до Центральної виборчої комісії наші 91 тисячу голосів виборців, відданих за Віктора Ющенка, то тремтіли руки. Я тримав волевиявлення таких, як і сам, палких прихильників майбутніх змін у державі. І коли здавав підсумковий протокол секретарю ЦВК Олегу Дубовику, і тоді, коли на екрані висвітлилися голоси виборців нашого округу з-поміж інших, а вони були вагомими
— 83 відсотки від числа тих, хто взяв учасіь у виборах,
— хотілося плакаги від гордості за фастівчан, сквирян, макарівчан. Як ніколи раніше, відчував себе причетним до такої грандіозної державної справи. І щиро радів.
— Розділяю ваші емоції...
Пригадую, як після другого туру голосування йшов підрахунок голосів. Тоді ми, "помаранчеві", складали в комісії меншість. Та все ж одягнули помаранчеві стрічки, бо вже вірили в перемогу. І як "шипіли" на нас окремі члени ТВК за такий демарш, як кидала у наш бік погляди довірена особа від Януковича. І ось входить мій товариш Михайло Гураль, голова дільничної комісії №8 з Казнівки і каже "по-секрету": "Янукович привітав Ющенка з його перемогою!". Що тут сталося! Ми вже дорослі, діди, а скакали, немов діти. Раділи. Хоч радість виявилась тоді передчасною.
— Звісно, друзів у вас побільшало після виборів?
— Так, і це найбільший мій особистий здобуток. Мені стали ніби ближчими населені пункти Сквир-щини, як-то села Горобіївка і Цапіївка із Шаліїв-кою; Великі з Малими Єрчики, село Квітневе. А Макарівщина з її неповторними назвами сіл! — Липівка і Комарівка, Борівка і Соболівка, Яблу-нівка та Макар Буда або Небилиця. Казка.
Та що села — люди найголовніше. Ніби зараз бачу усміхнені обличчя голів дільничних комісій, з якими так плідно працювалося, і які так щиро посміхалися мені.
Ось невгамовний, веселий земляк із села Ма-лополовецьке на Фастівщині Віктор Безштанько.
Його постійно бадьорий настрій додавав енергії в роботі комісії. Або Ніна Василенко із Фастівця, моя добра товаришка ще з часів комсомольської юності. Така добросовісна, відповідальна.
Усміхнена і щира на слові макарівчанка із виборчої дільниці №119 Олександра Шестак, зла до неправди Зінаїда Саханда із села Колонщина. Як їх забути?
Відверто, наша комісія була єдиною командою. Так підібралися люди. А всі разом були патріотами України. Як ми раділи приїзду на засідання територіальної комісії делегації сквирян у складі Миколи Шевчука, Василя Біляра, Василя Гребінника, Раїси Піскової або макарівчан Наталки Жигалко, Володимира Горбика. Підтримкою голові ТВК був ледь не весь склад комісії від Фастівщини. Не перебільшую — всі вони справжні українці.
— Анатолію Васильовичу, якби довелося повторити подібне, — пішли б ще раз працювати в комісію?
— Відверто, задля успіху справи, — пішов би. Я ж невиправний романтик та ідеаліст. Що я можу зробити із собою! Але вірю — ми багаті на хороші кадри. З нами прийшли чудові люди, і після нас прийдуть не гірші.
А ще я щиро вірю у краще майбутнє України. Може, воно прийде не скоро, та коли Господь дав життя таким добродійникам, житієлюбам, з якими довелось працювати, коли Він дозволив Майдану, а ним стала ледь не вся Україна обрати Вік гора Ющенка Президентом — то для чого це все, запитую? Тільки для добра. І хай так буде. І за це дякую моїм друзям і Богу.
"Перемога", 27літня, 2005р., №62
Я не соромився сліз. Вони текли по щоках, а я й не намагався їх зупинити. Радість повнила груди, серце. Не вміщалася в мені. Я плакав і сміявся, стоячи на колінах. У цей час клекотів Майдан в столиці. Наш Президент Ющенко звертався до свого народу з новорічним поздоровленням. Ми так чекали цієї миті. Ми — це українці, всі, хто вимріював очікуваний день Свободи. Ніби нічого навколо не змінилося, та ми стали не ті.
Усвідомити, бути вільним наяву, ось так, щоб співала душа, рвалося на лет серце — збулося. Вільними народжувалися, та чи ставали? Тепер є. Таким себе відчуваю і горджуся, не соромлюся говорити друзям, знайомим, недругам.
Стояв^на колінах перед обличчям Господа і дякував Йому найперше. Лише незрячий не бачив тої благодаті, що так щедро і рясно кропила Україну, вела народ до перемоги над злом. Він не дав отруєному Ющенку померти, він не дав двічі обдуреному народу втратити віру в перемогу. І Він її
Сльози радості
(А. КОРЧАК)
дав. Я дякував Богу за милість, дякував за милість Господню і мій Президент Віктор Ющенко. Я був переконаний, що так буде. Так стало.
І коли 21 листопада команда режиму оголошувала облудну свою перемогу — не втрачав віри. Лише просив зміцнити її, та покладався на Нього. І ось у новорічну ніч збулася мрія мільйонів патріотів.
Дзвоню дочці, вітаю свою квіточку з Новим роком. Вірю, що він буде щасливим для неї, для всіх нас. Своя ноша важкою не буває.
Новорічні свята переходять у Різдвяні. Народилася нова Україна народився наш Спаситель. Славимо Його, бо Він добрий, справедливий. Ми ж хотіли мати такого покровителя? Такого й маємо. Піднесені духом, нас не лякають трудові будні. Ми розчистимо наше обійстя від бур'яну. На своїй ниві, в своїй хаті — вільній, новій будуватимемо достойне життя. Бо Віктор — це перемога. Бо з нами Бог.
"Перемога", 8 січня, 2004р., №2


Країна, в якій щось змінилося :
(А. КОРЧАК)


Один із того, колишнього сильного світу, наш добрий знайомий Ярослав Рудяк вже після повторного переголосування напрочуд (як для мене) незвично висловлював свою радість з нашої перемоги Хотілося вірити словам головного міліціонера: "нас багато, нас не подолати". На мою репліку, що нас все рівно більше, не образився. "Таки щось змінилося в державі", — зробив тоді висновок. І не помилився.
їдемо. Не одні. Нас обганяють різні авто із помаранчевими стрічками, сигналять, вітають. Ми — тим же у відповідь. Хто ми? Ні тобі організація, ні трудовий колектив чи то офіційна делегація. Ми
— народ. Його частинка, яка мешкає на Фастів-щині. Зі мною однодумці — вчорашні, гнані владою, переслідувані. їдемо, щоб з такими ж побратимами вітати Віктора Андрійовича. На під'їзді до Києва нас зупиняють кілька постів ДАІ. Хлопці чемно вітаються, з'ясовують мету маршруту, бажають доброї дороги. Світ міняється на очах.
Десь за кілька кілометрів до Поштової площі вул. Набережна переповнена автобусами. Приїхали! Далі йдемо пішки. Хто через Михайлівський узвіз, хто через гору — до Майдану. А на Майдані — як на Майдані. Яблучку впасти ніде. Ледь встигли сяк-так пробратися до підвісного екрану, як почалася трансляція з Верховної Ради. Радісні вигуки, привітання, посмішки, обійми — про це можна і не писати. Все природно, щиро. Грудна клітка не вміщає радісних почуттів. І Гімн України. Від душі, аж дух перехоплює. Гордість за народного Президента, за народ. "Ющенко!" — скандує велетенське багатолюддя. А в цьому слові віра в краще майбутнє, віра у власні сили, гідність, велич нації. Ми чогось таки варті!
Ось Президент кладе руку на Пересопницьке Євангеліє. Воздає Славу Богу за Його участь в українському творенні. Проказую і я подяку Творцю за милість над моїми братами. Усвідомлюю, що і Президенту, і всім нам буде нелегко вже завтра. Та надихає те, що ми не одні. Бо з нами Бог!
Телекамера вихоплює двох колишніх Президентів України, і Майдан зривається в одностайному вигуку: "Кучму геть!". Ну, це ж треба так правити, щоб за дві п'ятирічки нічого іншого не заслужити на фініші. Це треба вміти! Як говорив Володимир Яворівський: "Я вклонюся низько до ніг Даниловичу, який зумів так міцно об'єднати народ у ненависті до нього".
Майдан був одностайним. Він це продемонстрував світу. Світ дізнався про нас не лише через братів Кличків, Андрія Шевченка та Чорнобиль. Єдиним у вітанні Президента був і парламент. Ну, майже єдиним. Не раділи з цієї події лише комуністи і регіонали, та з ними все зрозуміло. А ми скандували: "Ющенко, Ющенко!"
Ось кортеж із Президентом спускається від Банкової до Майдану. Один екран показує ці кадри, інший — гостей, які займають місця на імпровізованій трибуні на Майдані. Як все разом побачити? Прошу товариша Михайла Гураля дивитися наліво, я ж — направо. Побачене переказуємо один одному. Поміж темним одягом гостей білою стрічкою промайнула шубка Юлі Тимошенко. Принцеса помаранчевої революції! Майдан заклекотів: "Юля, Юля, ІОля! Юля — наш Прем'єр". У цій тендітній жінці щось є, хочеться вірити, від Бога — одні люблять до безтями, інші не сприймають. Я сприймаю і хотів би бачити мого Президента і Прем'єра в одній упряжці. Тоді тримайтеся, "кулаки" і "підкулачники".
Народ радів, гомонів і співав. А ще нам додала сміху делегація із Рави-Руської. Львів'яни перед самим екраном вимахували прапором із назвою свого міста. Гарно так махали, аж в очах рябіло, тінило екран. "Рава, забери прапор! — благали ті, що позаду. Та хіба ж почуєш в такому гаморі. "Рава, май совість, ганьба Раві!" — сміялися ми. Нарешті почули, опустили. Та натомість одній перешкоді прийшла ішла. Добрий козак в шапці затулив зону бачення. Ну, чому я не сокіл, думалось із жалем. Не мені одному, видно, так думалося. Хтось із натовпу позаду зі сміхом пригрозив, що покличе на поміч Януковича, аби допоміг зняти пижикову... Сміх навколо.
Слухаємо, затамувавши подих, звернення Віктора Андрійовича до народу. Він дякує всім, хто кував перемогу. І тим, хто був на Майдані, і тим, хто в кожному куточку України повстав проти неправди. Роботи вистачить всім. Ніби й не було тих тринадцяти років незалежності України. Починаємо будувати нову країну. Дай Бог йому сили, і нам йти шляхом побудови демократичного, правового, соціально орієнтованого суспільства.
Світ відкрив для себе незнану державу, яка знаходиться в центрі Європи. Виявляється, тут живуть не дикуни. Держсекретар США Колін Пауелл йшов від Верховної Ради до Банкової, всі йому тисли руки. Зовсім, як в Америці. Він приїхав до Києва, аби порадіти з нами з нагоди перемоги демократії й привіз запрошення свого Президента нашому приїхати до Америки з дружнім візитом.
Пригадалося, як місцеві страшилки лякали під час передвиборчої агітації американською експансією, а кандидат в Президенти, якийсь "козак", лякав українців, що Катерина Чумаченко — шпигунка, американка. Вже ввечері ця ж "американська шпигунка" зі своїм чоловіком була присутня на урочистому концерті з нагоди інавгурації в Палаці "Україна". І, між іншим, чоловік "шпигунки" сів не в звичному дев'ятому ряду для урядовців, а десь посередині залу, ближче до проходу, і на колінах тримав свою доньку.
Щось таки змінилося в Україні, нехай поки що зовнішньо, малопомітно, але змінилося.
"Перемога", 26 січня 2005р., №7

НАША СТОЛИЦЯ


Что мне Лондон, Париж, Варшава,
Улан-Батор, Пекин, наконец.
Я горжуся своей державой,
Где начало Европы й конец.

Ты сломала комуно-татаров,
И всякую гниль з-за бугра —
Дорогая моя столица
На крутых берегах Днепра.

Тут на тронах князья сидели,
Византия дары им несла.
Чайки к морю Днепром летели,
А Москва в болотах гнила...

В небо златом ты гордо глядела,
И Стамбул на копье брала —
Дорогая моя столица
На крутых берегах Днепра.

Как тобою теперь не гордиться,
Расцвела средь зимы весной.
И Донецк пал к ногам — влюбился,
Мир увидел тебя иной.

Наш Майдан—символ воли и славы,
Стал источником мира й добра —
Помаранчевая столица
На крутых берегах Днепра.

Майорить над тобою знамено:
Волі — так, Кучму — геть, в багно!
Президента обрали певно,
А бандитів — в тюрму, на дно.

Помаранчевий факел по світу
Полетить олімпійським вогнем
Київ наш — ти столиця в Завіті,
В нашім серці вночі і в день.





{link_on_forum}



Думки в голос:


  • Коментарі
  • "Вконтакте"
  • FaceBook

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.

Фотогалерея

Останні 10 фото з ГАЛЕРЕЇ Фастова

  • Дубравушка Club (заміський комплекс) 2

    Дубравушка Club (заміський комплекс) 2

    Категорія: Дубравушка Club (заміський комплекс)
    Коментарі (0)
  • Дубравушка Club (заміський комплекс) 1

    Дубравушка Club (заміський комплекс) 1

    Категорія: Дубравушка Club (заміський комплекс)
    Коментарі (0)
  • Королева и её подданные

    Королева и её подданные

    Категорія: borisovich (цветы)
    Коментарі (28)
  • Фастів сучасний 120

    Фастів сучасний 120

    Категорія: Фастів сучасний
    Коментарі (0)
  • Фастів сучасний 119

    Фастів сучасний 119

    Категорія: Фастів сучасний
    Коментарі (0)
  • Фастів сучасний 118

    Фастів сучасний 118

    Категорія: Фастів сучасний
    Коментарі (0)
  • Маммилярия 133

    Маммилярия 133

    Категорія: borisovich (цветы)
    Коментарі (15)
  • не знаю 132

    не знаю 132

    Категорія: borisovich (цветы)
    Коментарі (13)
  • Scilla bifolia 131

    Scilla bifolia 131

    Категорія: borisovich (цветы)
    Коментарі (12)
  • Весна не за горами 130

    Весна не за горами 130

    Категорія: borisovich (цветы)
    Коментарі (12)
 
Вересень 2019
1Нд2Пн3Вт4Ср5Чт6Пт7Сб8Нд9Пн10Вт11Ср12Чт13Пт14Сб15Нд16Пн17Вт18Ср19Чт20Пт21Сб22Нд23Пн24Вт25Ср26Чт27Пт28Сб29Нд30Пн
Останні оголошення на FASTIV.com.ua

Продаж

Кормушка самосвал для зимней рыбалки  0,42 л.
16 грудня 2016
Кормушка самосвал для зимней рыбалки 0,42 л.

Продам кормушку-самосвал для прикормки рыбы. Может служить, как для зимней, так и для летней рыбалки. Кормушка предназначена доставлять вашу…

Купівля

Куплю б/в металопластикові вхідні двері
30 вересня 2015
Куплю б/в металопластикові вхідні двері

Куплю б/в металопластикові вхідні двері. 0503256372

Послуги

Ремонт монтаж строительство
21 грудня 2017
Ремонт монтаж строительство

Бригада опытных строителей выполнит внутренние-отделочные работы. Выполняем в совершенстве: Шпаклевку (в народе безпесчанка) под…