Славетне минуле

1
ФАСТІВ ХВОСТОВОМ НЕ СТАВ
Тема: Малі міста України

Перша літописна згадка про місто Фастів або Фощево, або Хвостів (Хвастів) припадає на 1390 рік. Літопис описує місто як таке, що вже існує. Згадується про торговельні шляхи, які проходили повз Фастів, про ярмарки в місті. Але відомостей про час заснування, на жаль, не подано.
Сьогодні офіційно існує три версії походження назви міста. Перша — за назвою річки Фоса, що тече через Фастів. Друга — за назвою можливого засновника міста Фаста (Фоста), ім’я якого вперше згадується під 912 (911) роком у Радзивіллівському літописі (текст складено в домонгольські часи в Володимиро-Суздальській Русі) як дружинника і посла князя Олега, а вдруге — у договорі 944 року як князя, землевласника-феодала, вельможі князя Ігоря. Згідно з третьою версією, на території Фастова відбулася битва між військами князів і кочівниками. Військовою відзнакою кочівників були хвости. Після битви їх залишилося тут чимало. Звідси й Хвостів.

Перша літописна згадка про місто Фастів або Фощево, або Хвостів (Хвастів) припадає на 1390 рік. Літопис описує місто як таке, що вже існує. Згадується про торговельні шляхи, які проходили повз Фастів, про ярмарки в місті. Але відомостей про час заснування, на жаль, не подано.
Сьогодні офіційно існує три версії походження назви міста. Перша — за назвою річки Фоса, що тече через Фастів. Друга — за назвою можливого засновника міста Фаста (Фоста), ім’я якого вперше згадується під 912 (911) роком у Радзивіллівському літописі (текст складено в домонгольські часи в Володимиро-Суздальській Русі) як дружинника і посла князя Олега, а вдруге — у договорі 944 року як князя, землевласника-феодала, вельможі князя Ігоря. Згідно з третьою версією, на території Фастова відбулася битва між військами князів і кочівниками. Військовою відзнакою кочівників були хвости. Після битви їх залишилося тут чимало. Звідси й Хвостів.

Є СВІЙ ГЕРБ І ПРАПОР

Герб постає у формі щита, в основі якого — зображення білого пагорба, обнесеного частоколом із чотирма баштами. Це символ міста-фортеці: білий колір, відкриті ворота свідчать про наміри фастівчан, а укріплення — про готовність постояти за себе. Дві смуги жовтого кольору, що перетинаються посередині, вказують на те, що Фастів — перехрестя важливих шляхів. Фонові кольори: блакитний зверху та зліва — символізує річку Унаву, що протікає через місто, та зелений справа й знизу — фастівські ліси.
Прапор міста має прямокутну форму. Верхня та ліва частини блакитного кольору, а права та нижня — зеленого. Прапор перетинають дві стрічки жовтого кольору.

ПРАВА І ПРИВІЛЕЇ У XVI—XVII СТОЛІТТЯХ

XVI століття в історії України позначилося протистоянням католицької Польщі українському православ’ю. У Фастові вплив Католицької Церкви пов’язаний із діяльністю Йосипа Верещинського. Він у 1593 році домігся звільнення міста від сплати податків, спорудив замок, перейменував Фастів у Новий Верещин, заснував парафію, звів костел. У місті почала діяти друкарня. Після смерті єпископа на його місце 1598 року став К. Казимирський. Він повернув місту попередню назву. Саме на прохання К. Казимирського Сигізмунд III 11 квітня 1601 року підписав документ про надання Фастову прав і привілеїв містечка. У 1638 році єзуїти католицького чернечого ордену будують тут монастир.
Слід зазначити, що фастівчани брали участь у великому антифеодальному повстанні 1618 року, яке спалахнуло в центральній частині Київського воєводства.
Незважаючи на численні права та привілеї, культурні перетворення і відродження міста після спустошливих воєн із татарами, у Фастові в 1630 році налічувалося 150 осель. Мешканці займалися скотарством, менше хліборобством, ткацтвом, гончарством, обробкою дерева, промислами — рибальством і мисливством.

ЗГАДАЄМО ФАСТІВСЬКОГО ПОЛКОВНИКА СЕМЕНА ПАЛІЯ

…Ходім, батьки-отамани,
У Фастов в неділю
Та надінем вражим ляхам
Кошуленьку білу.
Ні, не білу, а червону…
Ходім погуляєм.
Та в пригоді свого батька
Старого згадаєм,
Полковника фастівського
Славного Семена.
Ходім, брати: не згинете,
Хлопці, коло мене.
Т. Шевченко “Швачка”

Історія міста Фастів невіддільно пов’язана з ім’ям легендарного полковника, гетьмана Правобережної України — Семена Палія, який у 1685 році обирає місто своєю резиденцією, споруджує тут мури, підземні ходи, встановлює свої порядки: “Палій розпоряджається у Фастові, всіляко обмежує шляхту, розбійничає зі своїми людьми, змушує Київське біскупство і все воєводство платити йому податок” (1688 р.). Відомо також, що друга дружина С. Палія, Феодосія, була фастівчанкою.
Кількість мешканців міста за Палія зростає. У 1692 році у Фастові вже було 3 тисячі дворів. “Я знайшов цей край пустелею й працював коло Хвастова, як коло свого хазяйства. Широкі поля засіяли збіжжям, число мешканців зростало… й церкви Божі я побудував, і прибрав на славу Божу”, — писав Палій в одному з листів до І. Мазепи.
Російський священик Іван Лук’янов під час мандрів із Москви до Єрусалиму, побувавши у Фастові в 1702 році, писав: “Городина хорошая, красовито стоит на горе, острог деревянный круг жилья всего, вал земляной, по виду не крепок добре, да сидельницами крепок… Харчь в Фастове всякая зело дешева, кажется дешевле киевского, а от Фастова пошла дороже вдвое или втрое…
А уже злодеи зело храбрость показали и почали на конех винтовать, копья бросать, из луков стрелять и из пистолетов, наш караван и турок кругом облетели… до самого городка скакали, не переставали, и турки только головами качают…”.
Палій захоплює міста та села Правобережжя, запроваджуючи свою політичну та економічну владу: створюються органи козацького самоврядування на чолі з отаманами. Невдовзі козацька держава Палія складала одну третину всієї території Правобережної України.
Гетьман проводить самостійну зовнішню політику: намагається підтримувати стабільні стосунки з королівською владою, не вступати в конфлікт з І. Мазепою та московським царем. Ситуація різко змінюється, коли, після підписання Карловецького миру 1699 року між Польщею та Туреччиною, польський сейм ухвалив рішення про ліквідацію козаччини. Палій, відмовляючись виконувати наказ, так одповідає посланцям гетьмана Яблоновського, що прибули до Фастова: “Я оселився у вільній країні, і Речі Посполитій нема ніякого діла до цього краю. Тільки я, справжній козак і вождь козацького народу, маю право порядкувати тут”.
У вересні 1700 року С. Палій виступає проти 4-тисячного загону польської шляхти та німецьких найманців, що оточили Фастів. У цій боротьбі ані цар, ані гетьман не підтримали його. Розуміючи, що допомоги немає звідки чекати, фастівчани зміцнювали мури, заготовляли провізію. Дати відсіч шляхтичам Палію вдалося лише завдяки власній винахідливості.
У 1702—1704 роках на Правобережжі під проводом Семена Палія відбулося козацько-селянське повстання проти Речі Посполитої. Центром знову став Фастів.
Взимку 1702 року в Фастові збирається козацька рада, на яку з’їжджаються правобережні полковники Самусь, Іскра, Абазин та Палій. На раді були присутні як козаки, так і городяни, нижче православне духівництво, православна шляхта. Жодних письмових документів про раду не збереглося, але дослідники вважають, що йшлося про початок і тактику повстання. Саме ж повстання розпочалося весною 1702 року на Поділлі й Брацлавщині. У липні повстанський рух охопив Київщину. У жовтні—грудні козацькі війська захопили Немирів, Бердичів, Бар, Межиріч, а 10 листопада 1702 року — Білу Церкву. Розпочалися селянські виступи на Волині й Галичині. Проти повстанців виступило військо під командуванням А. Синявського. Більше того, уряд Польщі попросив допомоги в Петра I, і весною 1704 року туди прийшов І. Мазепа.
Подальша доля фастівського полковника склалася трагічно. 1704 року Семена Палія було підступно заарештовано та відправлено до Москви. Колишнього гетьмана звинуватили у шведофільстві та заслали до Сибіру. І лише напередодні Полтавської битви Петро І повернув Палія із заслання, призначивши його полковником Білоцерківського полку. Помер Семен Палій у січні 1710 року.

ГАЙДАМАЦЬКЕ
МІСТО

В Переп’яті гайдамаки
Нишком ночували.
До схід сонця у Фастові
Хлоп’ята гуляли.
Прийди з того Межигор’я,
Наш славний Палію,
Подивися, що той Швачка
У Фастові діє!
Добре діє! У Фастові,
У славному місті…
Т. Шевченко “Швачка”

Після Прутського походу Росії 1711 року Правобережна Україна знову відійшла до Польщі. Вкотре відбулася колонізація краю, відновилися утиски православ’я. У Фастів, який на початку століття був власністю єпископа Півницького, повертаються єзуїти та шляхта. На Фастівщині з’явилися володіння Браницьких, Хаєцьких.
Перший гайдамацький загін на Фастівщині з’явився 1713 року, очолював його М. Янковський. Гайдамаки під Фастовом захопили коней приїжджих купців та речі, гроші орендаря.
З часом безперспективні виступи малих загонів почали переростати в масові повстання, і Фастівщина не лишалася осторонь цих подій. Перше велике гайдамацьке повстання спалахнуло 1734 року й охопило Київщину, Поділля, Волинь. На Фастівщині, на території Мотовилівського ключа, в 1734 році діяв загін Лазаря Таранця. Наприкінці 1738 року російські та польські війська розбили основні сили повстанців. Проте на Фастівщині загони продовжували боротьбу.
У 1749 році загін на чолі з Іваном Бородою напав на Фастів і захопив панський замок, а 16 квітня 1750 року на місто напали близько 50 повстанців на чолі з козаком Іваном Хвалунським. Того ж року загін із 27 чоловік, очолюваний Олексієм Письменним, захопив у місцевих панів двадцять п’ять коней. У січні 1756 року Фастів укотре зазнав нападу.
У червні—липні 1768 року на Правобережжі діяло близько 30 загонів. На Київщині їх очолювали І. Бондаренко, А. Журба, М. Швачка. Відокремившись від головних сил повстанців, 200 гайдамаків під проводом М. Швачки та А. Журби зруйнували костел, припинили діяльність єзуїтів, вигнали з міста ксьондзів, а сам Фастів зробили головним осередком. Сюди приводили на суд панів-шляхтичів, орендарів, прикажчиків.
У квітні—травні 1769 року повстання гайдамаків було придушено.

ФАСТІВСЬКИЙ АЛЬБОМ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Побував на Фастівщині Т. Г. Шевченко 1846 року, працюючи по закінченню Петербурзької Академії мистецтв художником Археологічної комісії, брав участь у розкопках курганів Переп’ят і Переп’ятихи, що на Фастівщині. Щоправда, його участь у розкопках Переп’ятихи сумнівна.
Очолював Археологічну комісію професор Київського університету, редактор видання письмових пам’яток з історії України Микола Дмитрович Іванішев. Крім нього, до складу експедиції входив Петро Іванович Прушинський, близький Шевченку своїми переконаннями, та художник Олексій Фролович Сенчило-Стефановський — друг поета.
У фастівському альбомі Шевченко замалював зовнішній вигляд кургану Переп’ят із його власноручним підписом “вь Перепьяти”. Зверху в альбомі записані слова пісні, почутої, мабуть, від фастівських селян:
Ой хоч маю, пане-брате,
Грошима платити,
А не буду у неділю
Панщини робити.
Після розкопок Шевченко деякий час живе в с. Фастівець, буває і в самому Фастові. Від селян записує перекази та легенди про минуле Фастівщини, пісні про ватажків народних повстань, фастівських козаків, замальовує історико-архітектурну пам’ятку Фастова — Покровську церкву XVIII ст. Так, від Мартина Липського та Григорія Демиденка Шевченко записує народні пісні: “Під городом Салидоном”, “Ой, пише, пише вам імператор до князя Котляревського”, “Ой хвалився Бондаренко”.
У фастівському альбомі Шевченка зроблені малюнки: “Коло каші”, “Парубок з люлькою, голова селянина та хлопець з граблями”, “Пейзаж”, “Селянин у брилі”, “Постаті селян”, “Гурт селян та інші начерки”, “Сільські будівлі”.

МИКОЛА БЕНАРДОС — ЗАБУТИЙ ГЕНІЙ

У місті Фастів пройшли останні роки життя Миколи Бенардоса — автора понад двохсот оригінальних винаходів та проектів у галузі електротехнології, електротехніки, транспорту, сільського господарства, військової справи, винахідника електрогефесту. М. Бенардос отримував патенти у Франції, Бельгії, Англії, Німеччині, Швеції, Італії, США, Австро-Угорщині, Данії. До нього приїжджали повчитися російські та іноземні інженери, вчені, промисловці. У 1890-их роках спосіб “електрогефест” було впроваджено в усіх промислово розвинутих країнах світу. 11 травня 1892 року йому вручили золоту медаль Російського технічного товариства “За удачное применение вольтовой дуги к спаиванию металлов и наплавление одного металла на другой”, а 7 грудня 1899 року було присвоєно звання почесного інженера-електрика. Однак винахідник не одержав належної матеріальної винагороди.
З підірваним здоров’ям він повертається у 1899 році в Україну й оселяється на хуторі Костяші (біля Бишева), де будує лабораторію. Однак будинок згорів, а з ним — моделі та проекти.
Після пожежі Микола Миколайович переїздить до Фастова. Завод Ф. Брандта (нині завод “Червоний жовтень”) та фастівські залізничні майстерні стали останніми, де впроваджувалися у виробництво винаходи Бенардоса в галузі електрозварювання. У Фастові він одержав ще кілька патентів на свої винаходи. Однак через хворобу був змушений їхати до Москви. Улітку 1902 року М. Бенардос повернувся до Фастова.
Незважаючи на величезний вклад у розвиток виробництва, винахідник звертався до Ради Російського технічного товариства з проханням про довічну пенсію.
Помер Микола Бенардос у вересні 1905 року від серцевого нападу. Похований на парафіяльному кладовищі в Фастові.

ФАСТІВСЬКИЙ ДОГОВІР 1918 РОКУ

У XX столітті на політичну арену України вкотре виходить Фастів. Саме тут 1 грудня 1918 року був підписаний акт про злуку Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, який, фактично, проголошував об’єднання Західної та Східної України в єдину неподільну державу.
До Фастова від ЗУНР прибули секретар внутрішніх справ Льонгін Цегельський, голова секретаріату і секретар фінансів Дмитро Левицький. Від УНР — Володимир Винниченко, Панас Андріївський, Федір Швець і Симон Петлюра. Примітно, що Директорія та її канцелярія розмістились у вагонах. У вагоні й підписали славнозвісний договір.
У документі проголошувалися такі положення:
“1. Західно-Українська Народна Республіка заявляє цим непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою — значить: заявляє свій намір перестати існувати як окрема держава, а натомість увійти з усією територією і населенням як складова частина державної цілості в Українську Народну Республіку.
2. Українська Народна Республіка заявляє цим рівно ж свій непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну державу з Західно-Українською Народною Республікою — значить: заявляє свій намір прийняти всю територію й населення Західно-Української Народної Республіки як складову частину державної цілості в Українську Народну Республіку.
3. Правительства обох Республік уважають себе зв’язаними по вищими заявами, то значить уважають себе посполу зобов’язаними… в найкоротнім часі… утворити справді одну неподільну державну одиницю.
4. Західно-Українська Народна Республіка, з огляду на витворені історичними обставинами, окремими правними інституціями та культурними й соціальними різницями окреміжності життя на своїй території її населення як будучій частині неподільної Української Народної Республіки, дістає територіальну автономію, которої межі означить у хвилі реалізації злуки обох Республік. Тоді також установлені будуть детальні условини злуки обох держав.
5. Договір цей, списаний у двох примірниках, як двох окремих оригіналах, призначених по одному для правительств кожної з обох держав, може бути опублікований за згодою обох правительств, т. с. Директорії Української Народної Республіки й Ради Державних Секретарів Західно-Української Народної Республіки”.
На превеликий жаль, цим планам так і не судилося здійснитися. Та фастівчани, пам’ятаючи про цю подію, встановили музей на колесах на території залізничного вокзалу.
ПАРТИЗАНСЬКИЙ
ЛІКАР

Кров’ю оборонявся Фастів від фашистських загарбників… відважними, безглуздими, несправедливими смертями… Але особливими літерами вписане в цю сторінку історії Фастова ім’я Петра Михайловича Буйка — партизанського лікаря, який, попри загрозу власному життю, ставив неправдиві діагнози тим, кого силоміць хотіли відправити до гітлерівської Німеччини. Із документів “Акт о пытках и зверском уничтожении партизанского врача Буйко Петра Михайловича”, “Справка о подпольной и партизанской деятельности профессора Буйка П. М. в селе Томашовка Фастовского р-на” дізнаємося, що Петро Михайлович врятував в Ярошівці 40 осіб, в Томашівці — 70 осіб, в Пришивальні —100, в Дорогинці —100, у Веприку — 200, в Кощіївці — 50. За його дорученням Свирид Новохатній та Кузьма Яремчук (організатори бойових партизанських груп) збирали зброю для партизанів.
П. М. Буйка спіймали під час облави на партизанів. Перед допитом професора катували в повітці й погребі, а він на запитання “Чим ти займався?” відповідав: “Лікував партизан”, “А де ж партизани?” — “Під кожним кущем, куди ви не підете, вони вас зустрінуть”. Після дводенного катування Буйка вкинули в сарай, де вже перебувало 140 селян. Давати їжу чи воду лікарю заборонялося, а за допомогу втекти загрожував розстріл. Але вдячні селяни таки створили умови для втечі, тільки професор не втік…
Зранку всіх зігнали до хати Андрія Родіна і, пристреливши та обливши бензином, спалили. “Я був партизанський лікар”, — такі останні слова П. М. Буйка.
На честь П. М. Буйка в Фастові названа міська лікарня, а в с. Томашівка професору встановлено пам’ятник.
ВЧОРА, СЬОГОДНІ…
А ЗАВТРА?

Новітня історія Фастова пишеться вже теперішніми його мешканцями, а їх у місті майже 60 тисяч. Як і колись, Фастів — перехрестя шляхів, протікає через місто річка Унава, шурхоче стародавній велетень ліс, височать шпилі костелу та Покровської церкви, велично споглядають кам’яні Шевченко та Бенардос, нагадує про втрачену можливість 1918 року вагончик на вокзалі, вшановують пам’ять загиблих у Другій світовій війні “криваві” монументи. Правда, інтенсивніше сьогодні зводяться будівлі, помітніше розвивається промисловість. Відоме й поза Україною своєю продукцією АТЗТ “Фастівське швейне підприємство “Козак”, добре знана в державі друкарська компанія “ЮНІВЕСТ-Маркетинг”.
А ось влаштуватися на роботу у Фастові стає дедалі важче. Немає перспектив для випускників вищих шкіл. Без зв’язків — нікуди. Тому й змушені мешканці міста в пошуках роботи їхати до Києва: вставати о п’ятій-шостій ранку, повертатися о восьмій-дев’ятій, а то й пізніше. Так поступово і здобуває славне місто слави спального міста.
Сумно про це говорити, але, якщо не брати до уваги центральної частини міста та дороги на Білу Церкву, що її нещодавно було відремонтовано, залізничний вузол Фастів — місто бездоріжжя. Фастівчани жартують: “Дороги у нас японського виробництва “Тояма Токанава”.
Бракує культурних закладів для молоді. Якщо школярами можновладці ще якось опікуються шляхом створення різноманітних гуртків та конкурсів, то юнацтво кинуте напризволяще. Певна річ, час від часу проводяться виставки, на свята влаштовуються культурні заходи, але ані театрів (обидва зачинені), ані клубів у Фастові немає. Єдиним місцем проводження дозвілля стає парк і дискотека. Все частіше чуєш: “На дискотеку? А що на ній робити? Там же одні малявки тринадцятирічні… Та й без бійки не обійдеться”. Численні бари, де, окрім як випити та закурити, немає чим зайнятися, давно вже перестали задовольняти потреби молоді. Можливо, через це чимало з них так прагнуть оселитися деінде.
Молоді батьки скаржаться на те, що з малечею немає куди піти. Ні дитячих кав’ярень, ні місць, де з дитиною можна, відпочиваючи, провести час, ні спеціально облаштованих магазинів. Що навіть ігровими майданчиками біля будинків ніхто не опікується!
Стан бібліотек у місті — болюча тема для її мешканців. Доросла районна та дитяча бібліотеки не оновлюються, занепадають: стіни тріскаються, стеля протікає, освітлення жахливе. А нещодавно постало питання про їх закриття, що не може не дивувати. Як кажуть працівники бібліотек, у бюджеті не вистачає коштів на їх утримання. Отже, на майже 60-тисячне місто фактично залишиться одна міська доросла бібліотека, читальна зала якої уміщує 20 осіб (!). Користувачі вже скаржаться на мале приміщення, на постійні черги до читальної зали, на недостатню кількість бібліотекарів. Хочеться думати, що місцева влада підійде до цієї проблеми з належною увагою і розумінням.
Ось і постає запитання: яким побачить сучасна Україна новий Фастів? Чи не час відродити колишню славу, фастівчани?

Ольга СКРИПКІНА

ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА "ПРОСВІТА"

]]>slovoprosvity.com.ua


{link_on_forum}



Думки в голос:


  • Коментарі
  • "Вконтакте"
  • FaceBook

Мар"яна
Гості
На сайті з: --  
  Публікацій: 0  
  Коментарів: 0
13 жовтня 2009 19:08 10
Доречі, в світі існує лише 2 пам"ятники Бенардосу, один в Росії, а другий в Фастові.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.

Фотогалерея

Останні 10 фото з ГАЛЕРЕЇ Фастова

  • Дубравушка Club (заміський комплекс) 2

    Дубравушка Club (заміський комплекс) 2

    Категорія: Дубравушка Club (заміський комплекс)
    Коментарі (0)
  • Дубравушка Club (заміський комплекс) 1

    Дубравушка Club (заміський комплекс) 1

    Категорія: Дубравушка Club (заміський комплекс)
    Коментарі (0)
  • Королева и её подданные

    Королева и её подданные

    Категорія: borisovich (цветы)
    Коментарі (10)
  • Фастів сучасний 120

    Фастів сучасний 120

    Категорія: Фастів сучасний
    Коментарі (0)
  • Фастів сучасний 119

    Фастів сучасний 119

    Категорія: Фастів сучасний
    Коментарі (0)
  • Фастів сучасний 118

    Фастів сучасний 118

    Категорія: Фастів сучасний
    Коментарі (0)
  • Маммилярия 133

    Маммилярия 133

    Категорія: borisovich (цветы)
    Коментарі (0)
  • не знаю 132

    не знаю 132

    Категорія: borisovich (цветы)
    Коментарі (0)
  • Scilla bifolia 131

    Scilla bifolia 131

    Категорія: borisovich (цветы)
    Коментарі (0)
  • Весна не за горами 130

    Весна не за горами 130

    Категорія: borisovich (цветы)
    Коментарі (0)
 
Грудень 2017
1Пт2Сб3Нд4Пн5Вт6Ср7Чт8Пт9Сб10Нд11Пн12Вт13Ср14Чт15Пт16Сб17Нд18Пн19Вт20Ср21Чт22Пт23Сб24Нд25Пн26Вт27Ср28Чт29Пт30Сб31Нд
Останні оголошення на FASTIV.com.ua

Продаж

Кормушка самосвал для зимней рыбалки  0,42 л.
16 грудня 2016
Кормушка самосвал для зимней рыбалки 0,42 л.

Продам кормушку-самосвал для прикормки рыбы. Может служить, как для зимней, так и для летней рыбалки. Кормушка предназначена доставлять вашу…

Купівля

Куплю б/в металопластикові вхідні двері
30 вересня 2015
Куплю б/в металопластикові вхідні двері

Куплю б/в металопластикові вхідні двері. 0503256372

Послуги

Доставка Воды
30 листопада 2016
Доставка Воды

Доставка бутилированной воды тм Эталон. Сертифицированная. Глубина скважины 323м. Доставка раз в неделю. Залоговая цена 1-го бутля-110грн.…